ДУХОВНІ ВПРАВИ СВЯТОГО ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ

Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
 

311-320

[311] ПРО ТРИНАДЦЯТЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ  

 

[311] De la treizième apparition 

 

[311] О ТРИНАДЦАТОМ ЯВЛЕНИИ 

 

[311] O trzynastym objawieniu. 

 

1 Коринтян 15, 8 

 

I Corinthiens 15, 8 

 

повествуется в Первом Послании к коринфянам, гл. 15, ст. 8 

 

1 List do Koryntian 15,8 

 

Після Вознесіння з’явився також святому Павлові: “А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені” З’явився душею і праотцям в аді; 

 

Il apparut à saint Paul, après l'Ascension. Enfin, après tous les autres, il s'est fait voir à moi qui ne suis qu'un avorton. Il apparut aussi en âme aux saints Pères des Limbes, 

 

По вознесении явился апостолу Павлу: после всех явился и мне как некоему извергу. Явился также душою святым Отцам в преисподней, 

 

Ukazał się Pawłowi po Wniebowstąpieniu: "Na końcu zaś po wszystkich ukazał się i mnie jak płodowi poronionemu". Ukazał się także w duszy swej Ojcom w otchłani, 

 

а визволивши їх і з’єднавшись зі своїм тілом, не раз з’являвся учням та розмовляв із ними. 

 

et après les en avoir retirés, et avoir réuni son âme à son corps, il apparut souvent aux disciples et il conversait avec eux. 

 

а после того, как вывел их оттуда, и по соединении своей души с телом неоднократно являлся ученикам и беседовал с ними. 

 

a wyzwoliwszy ich i wziąwszy ciało na się ukazywał się często uczniom i rozmawiał z nimi. 

 

[312] ПРО ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА 

 

[312] De l'Ascension de Jésus-Christ, notre Seigneur 

 

[312] О ВОЗНЕСЕНИИ ГОСПОДА НАШЕГО ХРИСТА 

 

[312] O Wniebowstąpieniu Chrystusa, Pana naszego. 

 

Дії 1, 1-12 

 

Actes 1, 1-12 

 

повествуется в Деяниях Апостолов, гл. 1, ст. 1-12 

 

Dzieje Apost. 1,1-12  

 

Пункт перший. Після того, як упродовж сорока днів Господь наш Ісус Христос з’являвся апостолам, наводячи чимало доказів і знаків та говорячи про Царство Боже, Він звелів їм чекати в Єрусалимі обіцяного Святого Духа. 

 

Premier point. Jésus-Christ ayant apparu plusieurs fois à ses Apôtres pendant quarante jours, leur donnant un grand nombre de preuves de sa Résurrection, opérant plusieurs miracles et leur parlant du Royaume de Dieu, leur recommande d'attendre à Jérusalem l'Esprit-Saint promis. 

 

Первый пункт: После того как в продолжение сорока дней Христос являлся апостолам, соделывая многие доказательства и знамения, и беседовал с ними о Царствии Божием, Он приказал им ожидать в Иерусалиме обещанного Святого Духа. 

 

Pierwszy. Kiedy przez 40 dni ukazywał się Apostołom, dając im wiele dowodów i znaków, i mówiąc o Królestwie Bożym, nakazał im czekać w Jerozolimie na obiecanego Ducha Świętego. 

 

Пункт другий. Вивів їх на Оливну гору і в їхній присутності вознісся догори, і зник з їхніх очей у хмарі. 

 

Second point. Il les conduit au mont des Oliviers, où ils le virent s'élever dans les airs; et une nuée l'environna et le déroba à leurs yeux. 

 

Второй пункт: Возвел их на гору Елеонскую, и в присутствии их вознесся, и облако закрыло Его от очей их. 

 

Drugi. Wyprowadził ich na górę Oliwną i w ich obecności wzniósł się w górę, a chmura przesłoniła go tak, iż zniknął z ich oczu. 

 

Пункт третій. Коли ж дивилися вони на небо, ангели сказали їм: "Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо." 

 

Troisième point. Tandis qu'ils regardent vers le ciel, les Anges leur disent: Hommes de Galilée, pourquoi demeurez-vous ici, regardant le ciel? Ce Jésus, qui, du milieu de vous, s'est élevé dans le ciel, viendra un jour de la même manière que vous l'y avez vu monter. 

 

Третий пункт: В то время, когда смотрели они на небо, ангелы сказали им: Мужи Галилейские, что вы стоите и смотрите на небо? Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придет таким же образом, как вы видели Его восходящим на небо. 

 

Trzeci. A gdy oni patrzyli [za nim] w niebo, Aniołowie rzekli do nich: "Mężowie galilejscy, czemu stoicie patrząc w niebo? Ten Jezus, który wzięty jest sprzed waszych oczu do nieba, tak przyjdzie, jak widzieliście go idącego do nieba". 

 

[ПРАВИЛА РОЗПІЗНАВАННЯ ДУХІВ] 

 

Discernement des esprits 

 

 

Reguły

 

[313] ПРАВИЛА, які допомагають відчувати і розуміти, принаймні, до певної міри, 

 

[313] Règles propres à faire discerner et sentir, en quelque manière, 

 

[313] ПРАВИЛА для ощущения и распознавания 

 

[313] Reguły [rozeznania duchów I] [służące] do odczucia i rozeznania w pewnej mierze

 

різні порухи, викликані в душі: 

 

les divers mouvements excités dans l'âme, 

 

различных движений, возбуждаемых в душе; 

 

różnych poruszeń, które dzieją się w duszy: 

 

добрі, щоб їх прийняти, і погані, щоб їх відкинути; 

 

soit par le bon esprit, afin de les recevoir; soit par le mauvais, afin de les repousser. 

 

хороших, чтобы их принимать, и дурных, чтобы их отбрасывать. 

 

dobrych, aby je przyjmować, złych zaś, aby je odrzucać 

 

найбільш придатні для Першого тижня 

 

Elles conviennent particulièrement à la première semaine. 

 

Эти правили наиболее подходят для первой Недели 

 

Te tutaj są bardziej stosowne na okres pierwszego tygodnia [Ćwiczeń]. 

 

[314] Правило перше. Тим, хто йде від одного смертного гріха до іншого, ворог зазвичай підкидає гадані приємності, змушуючи їх уявляти собі різні чуттєві насолоди та розкоші, 

 

[314] Première règle. A l'égard des personnes qui vont de péché mortel en péché mortel, la conduite ordinaire de l'ennemi est de leur proposer des plaisirs apparents, leur occupant l'imagination de jouissances et de voluptés sensuelles, 

 

[314] Первое правило: Тем, кто идут от одного смертного греха к другому, враг обыкновенно представляет мнимые прелести, заставляет воображать чувственные наслаждения и роскоши, 

 

[314] Reguła 1. Ludziom, którzy przechodzą od grzechu śmiertelnego do grzechu śmiertelnego, nieprzyjaciel [szatan] ma przeważnie zwyczaj przedstawiać przyjemności zwodnicze i sprawia, że wyobrażają sobie rozkosze i przyjemności zmysłowe, 

 

щоб надовше затримати і ще глибше втопити їх у гріхах та пороках. 

 

afin de les retenir et de les plonger plus avant dans leurs vices et dans leurs péchés. 

 

дабы сильнее удержать и углубить таковых в пороках и в грехах. 

 

aby ich tym bardziej utrzymać i pogrążyć w ich wadach i grzechach. 

 

Добрий же дух у таких людях діє протилежним чином, викликаючи в них докори сумління та жаль і даючи їм відчути свідчення розуму. 

 

Le bon esprit, au contraire, agit en elles d'une manière opposée: il aiguillonne et mord leur conscience, en leur faisant sentir les reproches de la raison. 

 

У этих же лиц добрый дух действует обратным образом: возбуждая в них угрызения совести, повергает их в смущение и сожаления и дает им ощутить возражения разума. 

 

Duch zaś dobry w takich ludziach stosuje sposób [działania] zgoła przeciwny, kłując ich i gryząc sumienia ich przez prawo naturalnego sumienia. 

 

[315] Правило друге. У тих, хто старанно очищається від гріхів і в служінні Господу Богу чинить поступ від доброго до ще кращого, добрий і злий духи діють у спосіб, протилежний описаному у першому правилі. 

 

[315] Deuxième règle. Dans les personnes qui travaillent courageusement à se purifier de leurs péchés, et vont de bien en mieux dans le service de Dieu, notre Seigneur, le bon et le mauvais esprit opèrent en sens inverse de la règle précédente. 

 

[315] Второе правило: У тех, кто тщательно очищаются от грехов и в служении Богу нашему идут от хорошего к лучшему, добрый и злой дух действуют противоположно первому правилу: 

 

[315] Reguła 2. U tych zaś, co usilnie postępują w oczyszczaniu się ze swoich grzechów a w służbie Boga, Pana naszego, wznoszą się od dobrego do lepszego, rzecz ma się odwrotnie niż w regule pierwszej. 

 

Злому духові у цьому випадку властиво гризти, засмучувати і встановлювати перешкоди, примушуючи людину непокоїтися через фальшиві причини і спонукаючи відтак зректися поступу. 

 

Car c'est le propre du mauvais esprit de leur causer de la tristesse et des tourments de conscience, d'élever devant elles des obstacles, de les troubler par des raisonnements faux, afin d'arrêter leur progrès dans le chemin de la vertu; 

 

злому духу свойственно грызть, возбуждать печаль и ставить преграды, заставляя душу беспокоиться по поводу ложных соображений, дабы не продвинулась вперед. 

 

Wtedy bowiem właściwością ducha złego jest gryźć, zasmucać i stawiać przeszkody, niepokojąc fałszywymi racjami, aby przeszkodzić w [dalszym] postępie; 

 

Натомість доброму духові притаманно навіювати таким людям відвагу і силу, втіху, сльози, натхнення і спокій, усе полегшуючи й усуваючи перепони, щоб людина могла чинити поступ у творенні добра. 

 

au contraire, c'est le propre du bon esprit de leur donner du courage et des forces, de les consoler, de leur faire répandre des larmes, de leur envoyer de bonnes inspirations, et de les établir dans le calme, leur facilitant la voie et levant devant elles tous les obstacles, afin qu'elles avancent de plus en plus dans le bien. 

 

Доброму же духу свойственно внушать отвагу, силу, утешения, слезы, вдохновения и покой, облегчая все и устраняя препятствия, дабы [душа] все более и более преуспевала в добром. 

 

właściwością zaś ducha dobrego jest dawać odwagę i siły, pocieszenie, łzy, natchnienia i odpocznienie, zmniejszając lub usuwając wszystkie przeszkody, aby [mogli] postępować naprzód w czynieniu dobrze. 

 

[316] Правило третє. Про духовну втіху. Втіхою називаємо такий стан душі, коли в ній зароджується певний внутрішній порух, завдяки якому вона спалахує любов’ю до свого Творця і Господа; 

 

[316] Troisième règle. De la consolation spirituelle. J'appelle consolation un mouvement intérieur qui est excité dans l'âme, par lequel elle commence à s'enflammer dans l'amour de son Créateur et Seigneur, 

 

[316] Третье правило: О духовном утешении. Называю утешением состояние души, когда в ней пробуждается некое внутреннее движение, от чего она начинает воспламеняться любовью к Творцу и Господу своему; 

 

[316] Reguła 3. O pocieszeniu duchownym. Pocieszeniem nazywam [przeżycie], gdy w duszy powstaje pewne poruszenie wewnętrzne, dzięki któremu dusza rozpala się w miłości ku swemu Stwórcy i Panu, 

 

внаслідок цього вона не може любити жодного створіння на землі заради нього самого, а лишень у Творці всього сущого. 

 

et en vient à ne savoir plus aimer aucun objet créé sur la terre pour lui-même, mais uniquement dans le Créateur de toutes choses. 

 

и вследствие этого не может любить никакой твари на земле ради нее самой, но только во Творце всех. 

 

a wskutek tego nie może już kochać żadnej rzeczy stworzonej na obliczu ziemi dla niej samej, lecz tylko w Stwórcy wszystkich rzeczy; 

 

Подібним чином досвідчуємо таку втіху, коли душа проливає сльози, які спонукають її – чи то з жалю за свої гріхи, чи через Страсті Господа нашого Ісуса Христа, чи з якихось інших причин, що безпосередньо пов’язані зі служінням Йому та Його прославою, – до любови до свого Господа. 

 

La consolation fait encore répandre des larmes, qui portent à l'amour de son Seigneur l'âme touchée du regret de ses péchés, ou de la Passion de Jésus-Christ, notre Seigneur, ou de toute autre considération qui se rapporte directement à son service et à sa louange. 

 

Это бывает также и в том случае, когда слезы, источаемые душой, побуждают ее – через раскаяние в своих грехах, или страданиями Господа нашего Иисуса Христа, или чем иным, относящимся непосредственно к Его служению и славе, – к любви к Господу. 

 

podobnie i wtedy [jest pocieszenie], gdy wylewa łzy, które ją skłaniają do miłości swego Pana, czy to na skutek żalu za swe grzechy, czy to współczując Męce Chrystusa, Pana naszego, czy to dla innych jakich racji, które są skierowane wprost do służby i chwały jego. 

 

Зрештою, втіхою називаємо будь-яке зростання надії, віри і любови, а також внутрішню радість, яка закликає і притягує до речей небесних і до спасіння своєї душі, сповнюючи її миром і супокоєм у Творці й Господі. 

 

Enfin, j'appelle consolation toute augmentation d'espérance, de foi et de charité, et toute joie intérieure qui appelle et attire l'âme aux choses célestes et au soin de son salut, la tranquillisant et la pacifiant dans son Créateur et Seigneur. 

 

Наконец, называю утешением всякое увеличение веры, надежды и любви и всякую внутреннюю радость, призывающую и привлекающую к предметам небесным и к спасению души, соделывая ее покойной, умиренной во Господе и Творце ее. 

 

Wreszcie nazywam pocieszeniem wszelkie pomnożenie nadziei, wiary i miłości i wszelkiej radości wewnętrznej, która wzywa i pociąga do rzeczy niebieskich i do właściwego dobra [i zbawienia] własnej duszy, dając jej odpocznienie i uspokojenie w Stwórcy i Panu swoim. 

 

[317] Правило четверте. Про духовне спустошення. Спустошенням називаємо все протилежне втісі, описаній у третьому правилі, 

 

[317] Quatrième règle. De la désolation spirituelle. J'appelle désolation le contraire de ce qui a été dit dans la troisième règle: 

 

[317] Четвертое правило: О духовной оставленности. Называю оставленностью все противоположное утешению, о чем изложено в третьем правиле; 

 

[317] Reguła 4. O strapieniu. To, co jest przeciwieństwem reguły trzeciej, nazywam strapieniem. 

 

приміром, затьмарення душі, душевне  сум’яття, потяг до речей низьких та земних, занепокоєння з приводу різних тривог та спокус; 

 

les ténèbres et le trouble de l'âme, l'inclination aux choses basses et terrestres, les diverses agitations et tentations qui la portent à la défiance, 

 

а именно – помрачение души, ее волнение, влечение к вещам низким и земным, беспокойство по поводу разных искушений и напастей, 

 

I tak ciemność w duszy, zakłócenie w niej, poruszenie do rzeczy niskich i ziemskich, niepokój z powodu różnych miotań się i pokus, 

 

все це схиляє до зневіри, браку надії і любови. Людина відтак стає бездіяльною, байдужою та сумною, відчуваючи відокремленість від свого Творця і Господа. 

 

et la laissent sans espérance et sans amour, triste, tiède, paresseuse, et comme séparée de son Créateur et Seigneur. 

 

побуждающих к неверию, оставление без надежды, без любви; когда душа видит себя вполне ленивой, равнодушной, опечаленной и как будто отлученной от Творца и Господа своего. 

 

skłaniający do nieufności, bez nadziei, bez miłości. Dusza stwierdza wtedy, że jest całkiem leniwa, letnia, smutna i jakby odłączona od swego Stwórcy i Pana. 

 

Бо як втіха є протилежністю спустошення, так і думки, породжені втіхою, протилежні думкам, до яких спонукає спустошення. 

 

Car comme la consolation est opposée à la désolation, les pensées que produit l'une sont nécessairement contraires à celles qui naissent de l'autre. 

 

Ибо как утешение противоположно оставленности, так и мысли, возникающие от утешения, противоположны мыслям, рождающимся от оставленности. 

 

Albowiem jak pocieszenie jest przeciwieństwem strapienia, tak i myśli rodzące się z pocieszenia są przeciwieństwem myśli rodzących się ze strapienia. 

 

[318] Правило п’яте. Під час спустошення ніколи не слід вдаватися до змін; натомість треба залишатися твердим і непохитним у рішеннях, прийнятих напередодні появи спустошення або тоді, коли попередньо відчували втіху. 

 

[318] Cinquième règle. Il importe, au temps de la désolation, de ne faire aucun changement, mais de demeurer ferme et constant dans ses résolutions, et dans la détermination où l'on était avant la désolation, ou au temps même de la consolation. 

 

[318] Пятое правило: Во время оставленности никогда не нужно делать перемены, но сильно и неуклонно стоять при намерении, которое имелось в день, предшествующий этой оставленности, или во время предыдущего утешения.

 

[318] Reguła 5. W czasie strapienia nigdy nie robić [żadnej] zmiany, ale mocno i wytrwale stać przy postanowieniach i przy decyzji, w jakiej się trwało w dniu poprzedzającym strapienie, albo przy decyzji, którą się miało podczas poprzedniego pocieszenia. 

 

Бо якщо під час втіхи нас забезпечує проводом і порадами добрий дух, то у час спустошення це робить злий дух, поради якого ніколи не приведуть нас до хоч би якогось доброго рішення. 

 

Car, comme c'est ordinairement le bon esprit qui nous guide et nous conseille dans la consolation, ainsi, dans la désolation, est-ce le mauvais esprit, sous l'inspiration duquel nous ne pouvons prendre un chemin qui nous conduise à une bonne fin. 

 

Ибо как в утешении ведет нас и советами своими направляет дух добрый, так в оставленности – дух злой, коего советы не могут указать пути к какому бы то ни было благому решению. 

 

Bo jak w pocieszeniu prowadzi nas i doradza nam duch dobry, tak w strapieniu – duch zły, a przy jego radach nie możemy wejść na drogę dobrze wiodącą do celu. 

 

[319] Правило шосте. Хоча під час спустошення ми не повинні змінювати свої рішення, та все ж вельми корисно проводити у собі внутрішні зміни, спрямовані проти такого спустошення, 

 

[319] Sixième règle. Quoique nous ne devions jamais changer nos résolutions au temps de la désolation, il est cependant très utile de nous changer courageusement nous-mêmes, je veux dire notre manière d'agir, et de la diriger tout entière contre les attaques de la désolation. 

 

[319] Шесте правило: Хотя во время оставленности мы не должны изменять наши решения, тем не менее весьма полезно внутренно измениться перед лицом такой оставленности; 

 

[319] Reguła 6. Chociaż w strapieniu nie powinniśmy zmieniać poprzednich postanowień, to jednak jest rzeczą wielce pomocną usilnie zmieniać samego siebie [nastawiając się] przeciw temu strapieniu, 

 

наприклад, більше уваги приділяючи молитві та розважанням, ретельніше проводячи іспит сумління і старанніше здійснюючи покуту. 

 

Ainsi, il convient de donner plus de temps à la prière, de méditer avec plus d'attention, d'examiner plus sérieusement notre conscience, et de nous adonner davantage aux exercices convenables de pénitence. 

 

например, прилежнее молясь, размышляя, усиленно испытывая совесть и более усердно предаваясь покаянию. 

 

np. więcej oddając się modlitwie, rozmyślaniu, rzetelniejszemu badaniu [sumienia] i do pewnego stopnia pomnażać nasze praktyki pokutne. 

 

[320] Правило сьоме. Переживаючи спустошення, треба думати, що Господь вирішив випробувати наші сили, аби побачити, як ми чинитимемо опір різним спонукам та спокусам ворога; 

 

[320] Septième règle. Que celui qui est dans la désolation considère comment le Seigneur, pour l'éprouver, le laisse à ses puissances naturelles, afin qu'il résiste, comme de lui-même, aux diverses agitations et tentations de l'ennemi; 

 

[320] Седьмое правило: Пребывающий в оставленности, пусть думает, что Господь, испытания ради, предал его естественным или природным его силам, дабы сопротивлялся разным побуждениям и искушениям врага; 

 

[320] Reguła 7. Będący w okresie strapienia niech zastanawia się nad tym, jak to Pan, dla wypróbowania go, zostawił go jego władzom naturalnym, ażeby stawiał opór różnym poruszeniom i pokusom nieprzyjaciela: 

 

позаяк можемо так робити з Божою допомогою, якої завше достатньо, хоч і не відчуваємо цього виразно. 

 

car il le peut avec le secours divin qui lui reste toujours, quoiqu'il ne le sente pas, 

 

ибо сопротивляться он может с помощью Божией, которая никогда его не оставляет, хотя он ее ясно не чувствует, 

 

albowiem może on tego [dokonać] z pomocą Bożą, na której mu nigdy nie zbywa, chociaż tego wyraźnie nie odczuwa, 

 

Бо й справді, навіть якщо Господь позбавив нас неабиякого запалу, великої любови та всеосяжної ласки, Він все ж завжди дарує нам ласку, якої достатньо для вічного спасіння. 

 

parce que le Seigneur lui a soustrait cette ferveur sensible, cet amour ardent, cette grâce puissante, ne lui laissant que la grâce ordinaire, mais suffisante pour le salut éternel. 

 

так как Господь отобрал у него великое рвение, большую любовь и сильную благодать, оставляя, однако, благодать, достаточную для вечного спасения. 

 

bo Pan odebrał mu dużo zapału, wielką [odczuwaną] miłość i silną łaskę, pozostawiając mu jednak łaskę wystarczającą do osiągnięcia zbawienia wiecznego.