ДУХОВНІ ВПРАВИ СВЯТОГО ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ

Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
 

321-330

[321] Правило восьме. Той, хто відчуває спустошення, має намагатися зберігати терпіння, опираючись у такий спосіб нападові, якого зазнає,   

 

[321] Huitième règle. Que celui qui est dans la désolation travaille à se conserver dans la patience, vertu directement opposée aux attaques qui lui surviennent; 

 

[321] Восьмое правило: Пребывающий в оставленности должен прилагать усилия к тому, чтобы сохранить терпение, так как оно противостоит грядущим напастям, 

 

[321] Reguła 8. Będący w okresie strapienia niech się sili na wytrwanie w cierpliwości, która jest przeciwna napaściom, jakie go spotykają, 

 

і пам’ятати, що невдовзі втіха до нього повернеться, якщо у боротьбі зі спустошенням докладатиме зусиль, описаних у шостому правилі. 

 

et qu'il espère qu'il sera bientôt consolé, pourvu qu'il emploie comme nous l'avons dit dans la sixième règle, les moyens nécessaires pour vaincre la désolation. 

 

и помышлять о том, что вскоре будет утешен, если всеми своими силами будет бороться с оставленностью, как о том сказано в Шестом правиле. 

 

i niech myśli, że rychło dozna pocieszenia, jeśli tylko z pilnością przeciwstawi się temu strapieniu, jak było powiedziane w regule szóstej [319]. 

 

[322] Правило дев’яте. Існують три основні причини, що викликають у нас відчуття спустошення. 

 

[322] Neuvième règle. La désolation a trois causes principales. 

 

[322] Девятое правило: Есть три главные причины, в силу которых мы впадаем в оставленность. 

 

[322] Reguła 9. Dla trzech głównych racji znajdujemy się w strapieniu. 

 

По-перше, буваємо байдужими, лінивими чи недбалими у тому, що стосується духовних вправ; відтак духовна втіха залишає нас із нашої ж вини. 

 

Premièrement, elle peut être un châtiment. Notre tiédeur, notre paresse, notre négligence dans nos exercices de piété, éloignent de nous la consolation spirituelle. 

 

Первая [является наказанием], ибо мы бываем холодны, ленивы и небрежны к своим Духовным Упражнениям, и так по нашей вине удаляется от нас духовное утешение. 

 

Pierwsza: Ponieważ jesteśmy oziębli, leniwi lub niedbali w naszych ćwiczeniach duchownych; i tak z powodu naszych win oddala się od nas pocieszenie duchowe. 

 

По-друге, спустошення є випробуванням: чого ми варті і як далеко можемо просунутися у служінні Богові та Його прославі, позбавлені щедрих утіх і великих ласк. 

 

Secondement, elle est une épreuve. Dieu veut éprouver ce que nous pouvons, et jusqu'à quel point nous sommes capables de nous avancer dans son service et de travailler à sa gloire, privés de ces consolations abondantes et de ces faveurs spéciales. 

 

Вторая [– испытание], ибо Богу угодно, чтобы мы испробовали свои силы: чего мы стоим и далеко ли продвинемся в Его служении и восхвалении, будучи без помощи обильных утешений и великой благодати. 

 

Druga: [Bóg chce nas] wypróbować, na ile nas stać i jak daleko postąpimy w jego służbie i chwale bez takiego [odczuwanego] wsparcia pocieszeń i wielkich łask. 

 

По-третє, спустошення допомагає нам набути істинного пізнання і розуміння, а також внутрішнє усвідомлення того, що не можемо самі осягнути чи зберегти велику побожність, сильну любов, сльози або будь-яку іншу духовну втіху, бо все це – дар і ласка від Господа Бога; 

 

Troisièmement, elle est une leçon. Dieu veut nous donner la connaissance certaine, l'intelligence pratique et le sentiment intime qu'il ne dépend pas de nous de faire naître ou de conserver dans nos coeurs une dévotion tendre, un amour intense accompagné de larmes, ni aucune sorte de consolation spirituelle; mais que tout est un don et une grâce de sa divine bonté; 

 

Третья [– поучение], дабы мы получили точное и истинное познание и осведомление и внутреннее чувство того, что не в наших силах обрести или удержать: большую набожность, напряженную любовь, слезы или какое бы то ни было духовное утешение, но что все это дар и милость Господа, Бога нашего; 

 

Trzecia: [Bóg nam chce dać] prawdziwe poznanie i uświadomienie sobie, tak iż byśmy to wewnętrznie odczuli, że nie w naszej mocy jest zdobyć i zatrzymać wielką pobożność, silną miłość, łzy czy też inne jakie pocieszenie duchowe, lecz że to wszystko jest darem i łaską Boga, Pana naszego, 

 

і щоб ми не вили собі гніздо в оселі іншого, вивищуючись розумом і відтак сягаючи гордости чи марнославства та приписуючи собі побожність чи інші наслідки духовної втіхи. 

 

il veut nous apprendre à ne pas placer trop haut notre demeure, en permettant à notre esprit de s'élever et de se laisser aller à quelque mouvement d'orgueil ou de vaine gloire, nous attribuant à nous-mêmes les sentiments de la dévotion et les autres effets de la consolation spirituelle. 

 

и чтобы мы не строили себе жилище у другого, и не возносились умом, впадая в гордыню или тщеславие, приписывая себе набожность или прочие следствия духовного утешения. 

 

i żebyśmy nie panoszyli się w cudzym gnieździe, podnosząc się rozumem do jakiejś pychy czy próżnej chwały i przypisując sobie pobożność lub inne jakieś skutki pocieszenia. 

 

[323] Правило десяте. Той, хто відчуває втіху, має думати про те, як діятиме, коли знову переживатиме спустошення, і накопичувати нові сили на цей час. 

 

[323] Dixième règle. Que celui qui est dans la consolation pense comment il se comportera au temps de la désolation, et qu'il fasse dès lors provision de courage pour le moment de l'épreuve. 

 

[323] Десятое правило: Находящийся в утешении пусть размышляет о том, как он будет поступать в оставленности, которая затем последует, и пусть запасается для этого времени новыми силами. 

 

[323] Reguła 10. Będący w okresie pocieszenia niech myśli o tym, jak się zachowa w strapieniu, które potem przyjdzie, i niech już teraz nabiera nowych sił na tę [przyszłą] porę. 

 

[324] Правило одинадцяте. Відчуваючи втіху, потрібно якомога більше впокорюватися та принижуватися, розмірковуючи про те, як мало ми варті під час спустошення, позбавлені ласки або втіхи. 

 

[324] Onzième règle. Qu'il s'efforce aussi de s'humilier et de s'abaisser autant qu'il lui est possible, pensant de combien peu de chose il est capable au temps de la désolation, lorsqu'il est privé de la grâce sensible ou de la consolation. 

 

[324] Одиннадцатое правило: Находящийся в утешении пусть старается смириться и принизить себя насколько может, думая о своей незначительности [слабости] во время оставленности, будучи лишенным [ощущения] благодати или утешения. 

 

[324] Reguła 11. Będący w okresie pocieszenia niech się stara upokorzyć i uniżyć, ile tylko może, myśląc o tym, jak niewiele może w czasie strapienia bez takiej łaski i pocieszenia. 

 

Навпаки, переживаючи спустошення, слід думати про те, що тієї ласки, яку маємо, достатньо, щоби протистояти всім ворогам, звернувшись по допомогу до свого Творця і Господа. 

 

Au contraire, celui qui est dans la désolation se rappellera qu'il peut beaucoup avec la grâce, qu'elle lui suffit pour résister à tous ses ennemis, pourvu qu'il s'appuie sur le secours de son Créateur et Seigneur. 

 

И напротив, находящийся в оставленности да не забывает, что многое может сделать с [помощью] благодати, так как она достаточна для сопротивления всем его врагам, если он обратится за помощью к Господу и Творцу своему. 

 

I przeciwnie, ten, co jest w okresie strapienia, niech myśli, że wiele może z łaską wystarczającą do stawiania oporu wszystkim swoim nieprzyjaciołom, czerpiąc siły w Stwórcy i Panu swoim. 

 

[325] Правило дванадцяте. Своєю поведінкою ворог нагадує жінку; він виявляє слабкість, коли наштовхується на опір, і силу, коли дозволяємо йому діяти. 

 

[325] Douzième règle. Notre ennemi ressemble à une femme: il en a la faiblesse et l'opiniâtreté. C'est le propre d'une femme, 

 

[325] Двенадцатое правило: Враг наш похож на женщину, ибо проявляет слабость, когда мы оказываем сопротивление, и силу, когда предоставляем ему возможность действовать. Действительно, это свойство женщины: 

 

[325] Reguła 12. Nieprzyjaciel w zachowaniu się podobny jest do kobiety, w tym mianowicie, że siły ma słabe, ale chęć [szkodzenia] mocną. Bo właściwością kobiety 

 

Коли жінка свариться з чоловіком, який рішуче опирається, то зазвичай занепадає духом і тікає; якщо ж, 

 

lorsqu'elle se dispute avec un homme, de perdre courage et de prendre la fuite aussitôt que celui-ci lui montre un visage ferme; 

 

когда она ссорится с мужчиной, то падает духом и убегает, если мужчина оказывает ей решительное сопротивление; и наоборот 

 

w czasie sprzeczki z jakimś mężczyzną jest tracić odwagę i uciekać, jeśli mężczyzna stawia jej dzielnie czoło; a przeciwnie, 

 

навпаки, у чоловіка не вистачає духу, і він починає поступатися, то гнів, мстивість і злість жінки стають майже безмежними. 

 

l'homme, au contraire, commence-t-il à craindre et à reculer, la colère, la vengeance et la férocité de cette femme s'accroissent et n'ont plus de mesure. 

 

если мужчина начинает падать духом и обращается в бегство, гнев, месть и злоба женщины становятся неистовы и безмерны. 

 

jeżeli mężczyzna zaczyna uciekać tracąc odwagę, wtedy gniew, mściwość i dzikość kobiety nie zna granic, ni miary. 

 

Так і ворог, як правило, слабне, втрачає відвагу і відступає зі своїми спокусами, 

 

De même, c'est le propre de l'ennemi de faiblir, de perdre courage et de prendre la fuite avec ses tentations, 

 

Подобным же образом и нашему врагу свойственно ослабевать, падать духом и отступать со своими искушениями, 

 

Podobnie właściwością nieprzyjaciela jest tracić siły i odwagę i uciekać ze swymi pokusami, 

 

коли той, хто займається духовними вправами, рішуче протистоїть його спокусам, чинячи прямо протилежне. 

 

quand la personne qui s'exerce aux choses spirituelles montre beaucoup de fermeté contre le tentateur, et fait diamétralement le contraire de ce qui lui est suggéré. 

 

когда совершающий духовное делание решительно противостоит его искушениям, совершая противоположное его наущениям. 

 

jeżeli osoba ćwicząca się w rzeczach duchownych stawia odważnie czoło pokusom nieprzyjaciela i działa wręcz odwrotnie. 

 

Якщо ж, навпаки, зіткнувшись віч-на-віч зі спокусами, починаємо боятися і занепадати духом, 

 

Au contraire, si la personne qui est tentée commence à craindre et à supporter l'attaque avec moins de courage, 

 

И напротив, если упражняющийся начинает в искусительной брани страшиться и падать духом, 

 

A znów jeśli osoba ćwicząca się zacznie się lękać i tracić odwagę pod naporem pokus, 

 

то не знайдеться на землі жорстокішого звіра, ніж ворог роду людського, коли з незмірною підступністю заходиться здійснювати свої прокляті наміри. 

 

il n'est pas de bête féroce sur la terre dont la cruauté égale la malice infernale avec laquelle cet ennemi de la nature humaine s'attache à poursuivre ses perfides desseins. 

 

тогда на земле нет более жестокого зверя, чем враг рода человеческого, который с великим лукавством тщится исполнить свое проклятое намерение. 

 

wtedy nie ma na całej ziemi bestii bardziej dzikiej niż nieprzyjaciel natury ludzkiej, w dążeniu do spełnienia swego przeklętego zamiaru z niezmierną przewrotnością. 

 

[326] Правило тринадцяте. Поза тим, ворог діє як спокусник, потай, роблячи все, щоби його не виявили. 

 

[326] Treizième règle. Sa conduite est encore celle d'un séducteur: il demande le secret et ne redoute rien tant que d'être découvert. 

 

[326] Тринадцатое правило: Кроме того, он действует подобно соблазнителю, таится и не желает быть обнаруженным. 

 

[326] Reguła 13. [Nieprzyjaciel] zachowuje się jak uwodziciel. który chce pozostać w ukryciu i nie być ujawnionym. 

 

І справді, негідник, намагаючись лукавими словами звабити доньку щановного батька або дружину доброго чоловіка, прагне, аби його слова та намовляння залишалися в таємниці. 

 

Un séducteur qui sollicite la fille d'un père honnête, ou la femme d'un homme d'honneur, veut que ses discours et ses insinuations restent secrets. 

 

Действительно, соблазнитель, который злонамеренными словами прельщает некую дочь почтенного отца или супругу хорошего мужа, желает, чтобы его слова и уговоры оставались в тайне. 

 

Albowiem człowiek przewrotny, namawiając do złego córkę jakiegoś dobrego ojca, albo żonę jakiegoś dobrego męża, chce żeby jego słowa i namowy zostały w tajemnicy; 

 

Навпаки, він страшенно невдоволений, коли донька батькові чи дружина чоловікові розкриває його оманливі слова й облудні наміри, бо ж добре бачить, що йому вже не вдасться довести справу до кінця. 

 

Il craint vivement, au contraire, que la fille ne découvre à son père, ou la femme à son mari, ses paroles trompeuses et son intention perverse; il comprend facilement qu'il ne pourrait alors réussir dans ses coupables desseins. 

 

И наоборот, он проявляет великое неудовольствие, когда дочь отцу или супруга мужу открывает его соблазнительные речи и превратные намерения, так как без труда понимает, что уже не сможет завершить начатое дело. 

 

a przeciwnie bardzo mu się nie podoba, gdy córka ojcu, lub żona mężowi wyjawi jego chytre słowa i zamiar przewrotny, bo wtedy łatwo wnioskuje, że sprawy rozpoczętej nie będzie mógł doprowadzić do skutku. 

 

Так само й ворог людського роду, наражаючи праведну людину на свої хитрощі та намовляння, хоче, щоби вона приймала і зберігала їх у таємниці. 

 

De même, quand l'ennemi de la nature humaine veut tromper une âme juste par ses ruses et ses artifices, il désire, il veut qu'elle l'écoute et qu'elle garde le secret. 

 

Подобным же образом, когда враг человеческого рода внушает праведной душе свои хитрости и наущения, то и желает, и алчет того, чтобы она принимала и сохраняла их в тайне. 

 

Podobnie i nieprzyjaciel natury ludzkiej, kiedy poddaje duszy sprawiedliwej swoje podstępy i namowy, chce i pragnie, żeby zostały przyjęte i zachowane w tajemnicy; 

 

Проте коли людина відкриває їх перед досвідченим сповідником чи іншою духовною особою, обізнаною з його лукавством та злістю, то це аж ніяк не припадає йому до вподоби, 

 

Mais si cette âme découvre tout à un confesseur éclairé, ou à une autre personne spirituelle qui connaisse les tromperies et les ruses de l'ennemi, il en reçoit un grand déplaisir; 

 

Но когда она открывает их просвещенному духовнику или иному духовному лицу, знающему его хитрости и злобу, то это ему весьма не нравится, 

 

a kiedy się je odkrywa przed dobrym spowiednikiem albo inną osobą duchowną, która zna jego podstępy i złości, bardzo mu się to nie podoba; 

 

бо ж він одразу бачить, що не зможе успішно звершити свій підступний намір, оскільки його хитрощі виявлено. 

 

car il sait que toute sa malice demeurera impuissante, du moment où ses tentatives seront découvertes et mises au grand jour. 

 

так как понимает, что не сможет завершить начатое злодеяние, потому что его хитрости стали явными. 

 

wnioskuje bowiem, że nie będzie mógł doprowadzić do skutku swego już zaczętego a przewrotnego zamiaru, bo odkryte zostały ;ego wyraźne podstępy. 

 

[327] Правило чотирнадцяте. Можна скористатися ще іншим порівнянням: ворог поводиться як полководець, котрий хоче захопити і пограбувати якесь місто. 

 

[327] Quatorzième règle. Enfin, il imite un capitaine qui veut emporter une place où il espère faire un riche butin. 

 

[327] Четырнадцатое правило: Кроме того, он ведет себя как некий вождь на войне, желающий победить или ограбить [какой-нибудь город]. 

 

[327] Reguła 14. [Nieprzyjaciel] zachowuje się także jak wódz na wojnie, gdy chce [jakiś gród] zwyciężyć i złupić. 

 

Як воєначальник, розклавши табір та з’ясувавши силу і план фортеці, атакує її з найслабшого боку, 

 

Il asseoit son camp, il considère les forces et la disposition de cette place, et il l'attaque du côté le plus faible. 

 

Ибо как вождь и предводитель войска, начиная осаду, стремится узнать силы и план осаждаемого места и ведет приступ с более слабой его стороны, 

 

Wódz bowiem lub dowódca wojskowy, rozbiwszy obóz i zbadawszy siły i środki [obronne] jakiegoś zamku, atakuje go od strony najsłabszej. 

 

так і ворог людського роду кружляє довкола людини, вивідучи звідусіль всі наші богословські, засадничі та моральні чесноти, 

 

Il en est ainsi de l'ennemi de la nature humaine. Il rôde sans cesse autour de nous; il examine de toutes parts chacune de nos vertus théologales, cardinales et morales, 

 

так и враг человеческого рода обходит душу, выслеживает со всех сторон ее добродетели, богословские, основные, нравственные [богословские добродетели: вера, надежда, любовь; основные: благоразумие, справедливость, умеренность, мужество. – Прим. пер.], 

 

Podobnie i nieprzyjaciel natury ludzkiej krąży i bada ze wszech stron wszystkie nasze cnoty teologiczne, kardynalne i moralne, 

 

а тоді нападає і намагається захопити нас там, де знаходить найслабше місце, яке найбільше потребує засобів для того, аби сягнути вічного спасіння. 

 

et, lorsqu'il a découvert en nous l'endroit le plus faible et le moins pourvu des armes du salut, c'est par là qu'il nous attaque et qu'il tâche de remporter sur nous une pleine victoire. 

 

и с которой стороны находит нас ослабленными и более лишенными оружия для нашего спасения, с той стороны и нападает и старается одержать победу. 

 

a w miejscu, gdzie znajdzie naszą największą słabość i brak zaopatrzenia ku zbawieniu wiecznemu, tam właśnie nas atakuje i stara się nas zdobyć. 

 

[ПРАВИЛА, БІЛЬШЕ ПРИДАТНІ ДЛЯ ДРУГОГО ТИЖНЯ] 

 

 

 

 

[328] ПРАВИЛА, 

 

[328] Autres règles 

 

[328] ПРАВИЛА 

 

[328] Reguły [rozeznania II]

 

що служать тій же меті – кращому розпізнаванню духів; 

 

Qui traitent plus à fond la même matière du discernement des esprits. 

 

относительно того же предмета, для более совершенного распознавания духов; 

 

[służące] do tego samego celu – dla większego rozeznania duchów 

 

більш придатні для Другого тижня 

 

Elles conviennent surtout à la seconde semaine. 

 

они более подходят для второй Недели 

 

Odpowiadają one bardziej drugiemu tygodniowi [Ćwiczeń]. 

 

[329] Правило перше. Богові і Його ангелам властиво, впливаючи на душу, дарувати справжню радість і духовну відраду, усуваючи у такий спосіб будь-який сум чи тривогу, породжені ворогом. 

 

[329] Première règle. C'est le propre de Dieu et de ses Anges, lorsqu'ils agissent dans une âme, d'en bannir le trouble et la tristesse que l'ennemi s'efforce d'y introduire et d'y répandre la véritable allégresse et la vraie joie spirituelle. 

 

[329] Первое: Богу и Его ангелам свойственно, в их воздействиях [на душу], даровать истинную радость и духовное веселие, удаляя всякую печаль и скорбь, производимые врагом. 

 

[329] Reguła 1. Właściwością Boga i aniołów jego jest to, że w poruszeniach swoich [w duszy] dają prawdziwą radość i wesele duchowe, usuwają zaś wszelki smutek i zakłócenie, które wprowadza [do duszy] nieprzyjaciel. 

 

Для ворога натомість характерно боротися з цією радістю та духовною втіхою, використовуючи облудні міркування, тонкощі і незмінну підступність. 

 

Au contraire, c'est le propre de l'ennemi de combattre cette joie et cette consolation intérieure par des raisons apparentes, des subtilités et de continuelles illusions. 

 

Наоборот, врагу свойственно вести борьбу с этим веселием и духовным утешением, используя лживые соображения, тонкости и постоянные обманы. 

 

Jego bowiem właściwością jest zwalczać tę radość i to pocieszenie duchowe, a to przez podsuwanie pozornych racji, fałszywych subtelności i ciągłych podstępów. 

 

[330] Правило друге. Тільки Господь Бог може дати душі втіху без попередньої причини, бо лишень Творець має право входити в душу, виходити з неї та викликати в ній порухи, спонукаючи людину цілковито віддатися любові до Його Божої Величі. 

 

[330] Deuxième règle. Il appartient à Dieu seul de donner de la consolation à l'âme sans cause précédente, parce qu'il n'appartient qu'au Créateur d'entrer dans l'âme, d'en sortir, et d'y exciter des mouvements intérieurs qui l'attirent tout entière à l'amour de sa divine Majesté. 

 

[330] Второе: Один только Господь, Бог наш, может дать душе утешение без предшествующей причины, ибо только у Творца есть право входить в душу, выходить [из нее] и производить в ней побуждения, привлекая ее всецело к любви Своего Божественного Величия. 

 

[330] Reguła 2. Sam tylko Bóg, Pan nasz, daje duszy pocieszenie bez [jakiejkolwiek] poprzedzającej przyczyny; bo tylko Bogu właściwą jest rzeczą wchodzić do duszy, wychodzić z niej, sprawiać w niej poruszenia, pociągając ją całą do miłości swego Boskiego Majestatu. 

 

Говоримо: “без попередньої причини”, тобто без жодного попереднього відчуття чи пізнання певного предмета, завдяки якому могла б з’явитися така втіха за посередництвом власної дії нашого розуму чи волі. 

 

Je dis sans cause, c'est-à-dire sans aucun sentiment précédent ou connaissance préalable d'aucun objet qui ait pu faire naître cette consolation au moyen des actes de l'entendement et de la volonté. 

 

Я говорю: без причины, без всякого предшествующего ощущения или познания какой-либо вещи, посредством которой это утешение могло бы возникнуть через [собственное] действие нашего ума или воли. 

 

Mówię "bez przyczyny" – bez żadnego odczuwania czy poznania uprzedniego jakiegoś przedmiotu, dzięki któremu przyszłoby takie pocieszenie za pośrednictwem aktów własnych rozumu i woli.