ДУХОВНІ ВПРАВИ СВЯТОГО ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ

Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
 

361-370

[361] Правило дев’яте. Врешті, хвалити всі церковні заповіді, спрямовуючи розум на пошук аргументів на їхній захист, а не для того, щоби піддати їх сумнівам.  

 

[361] Neuvième règle. Louer enfin tous les préceptes de l'Église, et être toujours prêt à chercher des raisons pour les justifier et les défendre, et jamais pour les condamner ou les blâmer. 

 

[361] Девятое: Наконец, восхвалять все повеления Церкви, быстро направляя ум к обретению суждения в их защиту и никоим образом не для борьбы с ними. 

 

[361] Reguła 9. Pochwalać wreszcie wszystkie przykazania kościelne, trzymając umysł w gotowości do szukania racji dla ich obrony, w żaden zaś sposób dla ich zwalczania. 

 

[362] Правило десяте. Маємо бути схильними визнавати і схвалювати як веління та розпорядження, так і поведінку наших чільників, [а не засуджувати їх]. 

 

[362] Dixième règle. Nous devons être plus portés à approuver et à louer les règlements, les recommandations et la conduite de nos supérieurs qu'à les blâmer: 

 

[362] Десятое: Мы должны быть готовы одобрить и восхвалить как распоряжения и повеления наших предстоятелей, так и их поведение. 

 

[362] Reguła 10. Winniśmy być bardziej gotowi do uznawania i pochwalania tak dekretów i zarządzeń, jak i obyczajów naszych przełożonych [niż do ich ganienia]. 

 

Бо хоч у деяких випадках їхні вчинки не заслуговували і не заслуговують схвалення, та все ж докори супроти них у публічних проповідях чи у розмові з простими людьми радше викликають ремствування і згіршення, ніж приносять користь; 

 

car, supposé que quelques-unes de leurs dispositions ne soient pas, ou puissent ne pas être dignes d'éloges, il est toujours vrai, à raison des murmures et du scandale, qu'il y a plus d'inconvénients que d'utilité à les condamner, soit en prêchant en public, soit en parlant devant le bas peuple; 

 

Ибо хотя поведение некоторых из них малопохвально, однако нападки на них в публичной проповеди или в речи перед простолюдинами порождают скорее ропот и соблазн, нежели пользу; 

 

Bo chociaż niekiedy nie są one lub nie były takie [tj. godne pochwały], to jednak mówienie przeciw nim czy to publicznie w kazaniach, czy w rozmowach z ludźmi prostymi, rodziłoby więcej szemrania i zgorszenia niż pożytku. 

 

у такий спосіб можна породити в людей обурення своїми зверхниками, чи то світськими, чи церковними. 

 

ce qui l'irriterait contre ses supérieurs temporels ou spirituels. 

 

таким образом возбуждается народ против своих предстоятелей – светских или духовных. 

 

Lud bowiem oburzałby się na swych przełożonych czy to świeckich, czy duchownych. 

 

Одначе, наскільки шкідливо перед простим людом дорікати зверхникам за їхньої відсутности, настільки ж корисно повідомляти про неналежну поведінку з їхнього боку особам, які можуть цьому зарадити. 

 

Cependant, comme il est dangereux de parler mal des supérieurs en leur absence devant le peuple, ainsi peut-il être utile de manifester l'irrégularité de leur conduite aux personnes mêmes qui ont le pouvoir d'y porter remède. 

 

Насколько достойны осуждения обращенные к народу худые речи об отсутствующих начальствующих лицах, настолько может быть полезным сообщение об их поступках лицам, могущим применить средства для исправления. 

 

Ale jeśli powoduje się szkodę krytykując przed ludźmi prostymi przełożonych w ich nieobecności, to może być rzeczą pożyteczną mówić o tych złych obyczajach do tych tylko osób, które mogą temu zaradzić. 

 

[363] Правило одинадцяте. Схвалювати позитивне та схоластичне богослов’я, позаяк учителям позитивного богослов’я, як-от святому Єронімові, святому Августинові, святому Григорієві та іншим властиво спонукати серця до любови до Господа і служіння Йому в усьому, 

 

[363] Onzième règle. Louer la théologie positive et scolastique; car, comme c'est particulièrement le propre des Docteurs positifs, tels que saint Jérôme, saint Augustin, saint Grégoire et les autres, d'exciter les affections et de porter les hommes à aimer et à servir de tout leur pouvoir Dieu, notre Seigneur; 

 

[363] Одиннадцатое: Восхвалять положительное и схоластическое богословие. Ибо учителям положительного богословия, например святому Иерониму, святому Августину, святому Григорию и другим, свойственно пробуждать в сердцах чувство любви к Богу, Господу нашему, и желание во всем служить Ему. 

 

[363] Reguła 11. Pochwalać teologię pozytywną i scholastyczną. Albowiem jak właściwością doktorów pozytywnych, np. św. Hieronima, św. Augustyna, św. Grzegorza itd. jest poruszać serca do miłości i służby we wszystkim Bogu, Panu naszemu, 

 

тоді як схоластики, як-от святий Тома, святий Бонавентура, “вчитель сентенцій” святий Петро Ломбардський та інші, 

 

ainsi le but principal des Scolastiques, tels que saint Thomas, saint Bonaventure, le Maître des Sentences et ceux qui les ont suivis, 

 

Также схоластикам, как, например, святому Фоме, святому Бонавентуре и Петру Ломбардскому и другим, 

 

tak znów właściwością doktorów scholastycznych, np. św. Tomasza, św. Bonawentury, Mistrza Sentencji [Piotra Lombarda] itd., 

 

радше визначають та тлумачать, відповідно до нашого часу, що саме потрібно для спасіння, а також для виявлення помилок та обманів і їхнього викорінення. 

 

est de définir et d'expliquer, selon le besoin des temps modernes, les choses nécessaires au salut éternel, d'attaquer et de manifester clairement toutes les erreurs et les faux raisonnements des ennemis de l'Église. 

 

свойственно определять и объявлять вещи, необходимые для вечного спасения, в соответствии с нашим временем и для лучшего опровержения и выявления всех заблуждений и всех обманов. 

 

jest określać i objaśniać dla naszych czasów rzeczy konieczne do zbawienia wiecznego tudzież do lepszego zwalczania i wykrywania błędów i podstępów [herezji]. 

 

Схоластики, що належать до пізніших часів, не тільки плідно використовують правильне розуміння Святого Письма і праць учителів позитивного богослов’я, 

 

En effet, plus récents que les premiers, non seulement ils se servent avantageusement de l'intelligence de la sainte Écriture et des écrits des saints Docteurs positifs; 

 

Схоластические учителя, принадлежа к позднейшим временам, не только плодотворно пользуются верным разумением Священного Писания и данными святых учителей положительного богословия, 

 

Bo w rzeczy samej doktorzy scholastyczni jako nowsi nie tylko korzystają z prawdziwego rozumienia Pisma św. i świętych doktorów pozytywnych, 

 

але й, просвітлені та навчені Божою благодаттю, черпають допомогу у Соборах, канонах і постановах нашої святої Матері Церкви. 

 

mais éclairés et enseignés eux-mêmes par la vertu divine, ils s'aident encore, pour notre instruction, des Conciles, des canons et des constitutions de notre Mère la sainte Église. 

 

но и сами, будучи освещаемы и научаемы благодатью Божией, черпают помощь в Соборах, канонах и постановлениях святой Матери нашей Церкви. 

 

ale nadto uświęceni i pouczeni łaską Bożą mogą czerpać pomoc z soborów, kanonów i dekretów świętej naszej Matki Kościoła. 

 

[364] Правило дванадцяте. Остерігатися порівнювати тих із нас, хто ще живе, і блаженними минулих часів, бо великою помилкою є 

 

[364] Douzième règle. Évitons de faire des comparaisons entre les personnes encore vivantes et les Saints qui sont dans le Ciel; car on est grandement exposé à se tromper en ce point. 

 

[364] Двенадцатое: Надо бояться делать сравнения между нами, еще живущими, и святыми, уже отшедшими, ибо от этого могут произойти большие заблуждения, 

 

[364] Reguła 12. Powinniśmy wystrzegać się robienia porównań między nami, co jeszcze żyjemy, a błogosławionymi, którzy żyli w dawnych czasach. Bo niemało się tu błądzi, 

 

говорити, наприклад, що цей знає більше, ніж святий Августин, той – то другий святий Франциск чи й ще видатніший, а он той – другий святий Павло за добротою та святістю і т.д. 

 

Gardons-nous donc de dire: Cet homme est plus savant que saint Augustin; celui-ci est un autre saint François, s'il ne le surpasse; celui-là est un autre saint Paul en vertu, en sainteté, etc. 

 

например, когда говорят, этот больше знает, чем святой Августин, другой – выше или более свят, чем святой Франциск; или добротой и святостью – второй Павел и так далее. 

 

gdy np. mówi się: Ten więcej wie niż św. Augustyn. Ten to drugi św. Franciszek, albo i większy od niego. Ten to drugi św. Paweł w mocy i świętości itd. 

 

[365] Правило тринадцяте. Щоб у всьому дотримуватися праведности, потрібно не відступати від такого принципу: “Якщо єрархічна Церква вирішить, що річ, яка мені здається білою, чорна, то і я в це віритиму”. 

 

[365] Treizième règle. Pour ne nous écarter en rien de la vérité, nous devons toujours être disposés à croire que ce qui nous paraît blanc est noir, si l'Église hiérarchique le décide ainsi. 

 

[365] Тринадцатое: Чтобы во всем следовать истине, необходимо всегда быть расположенным верить, что то, что я вижу белым, черное, если иерархическая Церковь так определит; 

 

[365] Reguła 13. Ażeby we wszystkim utrafiać w sedno, trzeba być zawsze gotowym wierzyć, że to, co ja widzę jako białe, jest czarne, jeśli tak to określi Kościół Hierarchiczny. 

 

Бо ж віримо, що між Господом нашим Ісусом Христом, Женихом, та Церквою, Його Невістою, перебуває той же Дух, який керує нами і провадить нас задля спасіння наших душ; 

 

Car il faut croire qu'entre Jésus-Christ, notre Seigneur, qui est l'Époux, et l'Église, qui est son Épouse, il n'y a qu'un même Esprit qui nous gouverne et nous dirige pour le salut de nos âmes, 

 

веря, что един Дух Христа, Господа нашего, Жениха, и Церкви, Его Невесты, Который нас наставит и направит ко спасению душ наших. 

 

Wierzymy bowiem, że między Chrystusem, Panem naszym; Oblubieńcem, a Kościołem, jego Oblubienicą, jest ten sam Duch, który nami rządzi i kieruje dla zbawienia dusz naszych. 

 

і той же Дух, наш Господь, який дав нам десять заповідей, керує нашою святою Матір’ю Церквою і її провадить. 

 

et que c'est par le même Esprit et le même Seigneur qui donna les dix commandements qu'est dirigée et gouvernée notre Mère la sainte Église. 

 

Ибо тем же Духом Святым, Господом нашим, которым даны десять заповедей, управляется и направляется наша Матерь Церковь. 

 

Bo tenże sam Duch i Pan nasz, który dał dziesięcioro przykazań, ten sam kieruje i rządzi świętą Matką naszą Kościołem. 

 

[366] Правило чотирнадцяте. Хоч те і правда, що ніхто не може спастися, якщо не призначений для спасіння і не має віри та ласки, 

 

[366] Quatorzième règle. Quoiqu'il soit très vrai que personne ne puisse se sauver sans être prédestiné et sans avoir la foi et la grâce, 

 

[366] Четырнадцатое: Хотя верно то, что никто не может спастись, не будучи предопределен, и без веры и благодати, 

 

[366] Reguła 14. Choć jest rzecz bardzo prawdziwą, że nikt nie może się zbawić, jeśli nie jest predestynowany [przeznaczony do zbawienia], i jeśli nie ma wiary i łaski, 

 

але, говорячи та навчаючи про все це, треба бути дуже обережним. 

 

il faut s'observer beaucoup dans la manière de parler et de discourir sur ce sujet. 

 

однако нужно быть очень осторожным в словах и прениях, относительно всего этого. 

 

to jednak trzeba być bardzo ostrożnym w sposobie mówienia i rozprawiania o tych wszystkich sprawach. 

 

[367] Правило п’ятнадцяте. Не слід виробляти у собі звичку багато говорити про призначення; якщо ж уже про це зайде мова, то говорити треба так, щоб не вводити простий люд в оману, як ото трапляється, коли кажуть: 

 

[367] Quinzième règle. Nous ne devons parler ni beaucoup ni souvent de la prédestination; mais si on en dit parfois quelque chose, que l'on évite de donner au peuple l'occasion de tomber dans quelque erreur et de lui faire dire ce que l'on entend quelquefois: 

 

[367] Пятнадцатое: Мы не должны о предопределении говорить много и как бы по привычке; но если некоторым образом, между другим, об этом пойдет речь, то должно говорить так, чтобы народ не впал в какое-либо заблуждение, как это бывает, когда говорится: 

 

[367] Reguła 15. Nie powinniśmy mieć zwyczaju mówić dużo o predestynacji. Lecz jeśli w pewien sposób i niekiedy mówi się o tym, trzeba wtedy tak mówić, żeby ludzie prości nie popadali w błędy, jak to się czasem zdarza, kiedy mówią: 

 

“Якщо вже визначено, спасуся я чи буду проклятий, то нічого не зміниться, поводитимусь я добре чи погано”. 

 

Si je dois être damné ou sauvé, c'est une affaire déjà décidée; mes actions bonnes ou mauvaises ne feront pas qu'il en arrive autrement. 

 

если уже предопределено, что я должен спастись или погибнуть, через мои добрые или злые дела, то это уже не может измениться; 

 

"Czy mam być zbawiony czy potępiony, to już jest zadecydowane; przeto z powodu moich dobrych czy złych uczynków nie może się to już stać inaczej"... 

 

Відтак люди стають байдужими і занедбують вчинки, які ведуть до добра і до духовного поступу їхніх душ. 

 

Et, sur ce raisonnement, on tombe dans l'indolence, et on néglige les oeuvres utiles au profit de l'âme et nécessaires au salut. 

 

и отсюда, охлаждаясь, пренебрегают делами, приводящими души их ко спасению и к совершенству. 

 

I na skutek tego słabną na duchu i zaniedbują dobre uczynki, które prowadzą do zbawienia i postępu duchownego ich duszy. 

 

[368] Правило шістнадцяте. Так само треба стежити за тим, щоб не говорити багато й наполегливо про віру, нічого не розбираючи і не пояснюючи, 

 

[368] Seizième règle. Il faut également prendre garde qu'à force de parler sans explication et sans distinction de l'excellence et de la vertu de la foi, 

 

[368] Шестнадцатое: По той же причине нужно следить за тем, чтобы не говорили много о вере, возбужденно и без разбора и объяснения, 

 

[368] Reguła 16. Podobnież należy uważać, żeby nie mówić dużo o wierze z wielkim naciskiem na nią, a bez żadnego rozróżnienia i wyjaśnienia, 

 

бо таким чином даємо людям привід для байдужости та занедбання добрих справ, чи то перед тим, як здобудуть утверджену любов’ю віру, чи після того. 

 

on ne donne occasion au peuple de devenir négligent et paresseux pour les bonnes oeuvres, soit avant la conversion, lorsque la foi n'est pas encore animée par la charité, soit après. 

 

подавая народу повод к небрежности и лени в исполнении добрых дел, будь то до получения веры, утвержденной любовью, будь то после. 

 

żeby i przez to nie dawać ludowi okazji do osłabnięcia na duchu i do lenistwa w dobrych uczynkach, czy to zanim się ma wiarę ożywioną miłością, czy to potem. 

 

[369] Правило сімнадцяте. Подібним чином не варто надто детально і запально говорити про ласку, щоби не породжувати шкідливих для свободи волі помилок. 

 

[369] Dix-septième règle. Ne nous arrêtons pas et n'insistons pas tellement sur l'efficacité de la grâce, que nous fassions naître dans les coeurs le poison de l'erreur qui nie la liberté. 

 

[369] Семнадцатое: Также мы не должны слишком пространно говорить и настойчиво подчеркивать действие благодати, чтобы не породить пагубного убеждения в уничтожении свободы воли. 

 

[369] Reguła 17. Podobnie nie powinniśmy mówić tak obszernie o łasce, kładąc na nią taki nacisk, żeby się z tego rodziła trucizna [błędu], znosząca wolność woli. 

 

Отож, про віру та ласку можна з Божою допомогою говорити якомога більше суто задля примноження хвали Божої Величі, 

 

Il est permis sans doute de parler de la foi et de la grâce, autant qu'il est possible avec le secours divin, pour la plus grande louange de la divine Majesté; 

 

О вере и благодати можно беседовать, насколько это возможно, с Божией помощью, ради вящего прославления Его Божественного Величия, 

 

Przeto o wierze i łasce można mówić, o ile to możliwe jest z pomocą Bożą, dla większej chwały jego Boskiego Majestatu, 

 

проте не так і не у такий спосіб, особливо в наші небезпечні часи, щоби справи чи вільна воля зазнали шкоди чи й узагалі були зведені нанівець. 

 

mais non de telle manière, surtout en des temps si difficiles, que les oeuvres et le libre arbitre en reçoivent quelque préjudice, ou soient regardés, celui-ci comme un vain mot, et celles-là comme inutiles. 

 

но не так, и не такими приемами, особенно в наше столь опасное время, когда дела и свободная воля терпят ущерб либо ни во что не считаются. 

 

ale nie tak i nie w ten sposób, zwłaszcza w naszych tak niebezpiecznych czasach, żeby uczynki [dobre] i wolna wola doznały jakiejś szkody lub były zgoła lekceważone. 

 

[370] Правило вісімнадцяте. Понад усе треба, звісно, цінувати старанне служіння Богові, породжене чистою любов’ю, проте потрібно водночас неабияк хвалити почуття страху перед Божою Величчю, 

 

[370] Dix-huitième règle. Bien que nous devions surtout désirer que les hommes servent Dieu, notre Seigneur, par le motif du pur amour, nous devons cependant louer beaucoup la crainte de la divine Majesté; 

 

[370] Восемнадцатое: Выше всего надо ценить усердное служение Господу, Богу нашему, по [побуждениям] чистой любви; однако мы должны весьма хвалить чувство страха перед Его Божественным Величием; 

 

[370] Reguła 18. Chociaż ponad wszystko należy cenie usilną służbę Bogu, Panu naszemu, z czystej miłości, to jednak powinniśmy wielce pochwalać bojaźń jego Boskiego Majestatu; 

 

позаяк не тільки синівський страх, але й страх рабський є річчю побожною і вельми святою, і якщо людині не до снаги сягнути чогось кориснішого, то він може дуже допомогти їй позбутися смертного гріха; 

 

car, non seulement la crainte filiale est pieuse et très sainte, mais la crainte servile même, lorsque l'homme ne s'élève pas à quelque chose de meilleur et de plus utile, l'aide beaucoup à sortir du péché mortel; 

 

так как не только страх сыновний есть дело благочестивое и святое, но и рабский страх, когда человек не достигает лучшего и более полезного, может сильно помочь избавиться от смертного греха, 

 

bo nie tylko bojaźń synowska jest rzeczą dobrą bardzo i świętą, ale nawet bojaźń służebna, jeśli człowiek nie zdobywa się na nic lepszego i pożyteczniejszego, wielce pomaga do wyrwania się z grzechu śmiertelnego; 

 

а зробивши це, людина легко приходить до синівського страху, який цілковито прийнятний і приємний для Бога, оскільки нероздільно пов’язаний із любов’ю до Нього. 

 

et, lorsqu'il en est sorti, il parvient facilement à la crainte filiale, qui est tout agréable et chère à Dieu, parce qu'elle est inséparablement unie à son amour. 

 

и после того, как [человек] удалится от него, [он] сможет легко дойти до сыновнего страха, который всецело благоприятен и благоугоден Господу, Богу нашему, будучи неразлучно соединен с Божественной Любовью.  

 

a gdy człowiek raz z niego się wyrwie, łatwo dochodzi do bojaźni synowskiej, która całkowicie jest Bogu, Panu naszemu, przyjemna i miła, bo jest nierozdzielna od miłości Bożej.